Райдуга над Каракумами

Автор сценарію: С. Тримбач Режисер В. Балаян 

Під час Другої світової війни Київська кіностудія евакуюється до Ашхабада – міста, яке надасть притулок для багатьох радянських кінематографістів. Саме тут, за тисячі кілометрів від лінії фронту, буде створено один з найвідоміших воєнних фільмів у історії кіно.

Італійський неореалізм, японське кіно 50-х, польська школа документального кінематографу, українське поетичне кіно 60-70-х, кінематограф Туркменії й Таджикистану зародилися в пісках Каракумів, на вулицях і площах Ашхабада. Комусь ця думка може видатись незвичайною і чудною, але все саме так і було…

У липні 1941 року, у зв’язку зі стрімким наступом Вермахту, Київська кіностудія евакуюється до столиці Туркменії - міста Ашхабада. Менш ніж за два з половиною роки, враховуючи час на вивезення та встановлення обладнання, там створять 16 короткометражних і 6 повнометражних художніх фільмів. Один з них – «Райдуга» (1944) режисера Марка Донського – стане перлиною світового кіно.

Саме з цієї  стрічки, як визнавав засновник італійського неореалізму Роберто Росселліні, й виник новий напрям у історії кінематографу. «До всіх, хто читатиме ці рядки, мені хочеться закричати: «Поспішайте дивитися «Райдугу»! Це справжній поетичний твір, шедевр, який рідко трапляється!»» – закликав інший, не менш видатний італійський кінорежисер Джузеппе де Сантіс. Що більше, японські режисери Акіра Куросава і Кендзі Мідзогуті стверджували, що після перегляду фільму Донського збагнули, як саме треба знімати кіно, і створили власний неповторний стиль у мистецтві. «Райдуга» спричинила фурор у Голлівуді, а американські критики визнали її найкращою іноземною стрічкою 1944 року.

З роботою Київської кіностудії періоду евакуації також тісно пов’язане ім’я одного з грандів світового кінематографу Олександра Довженка. Його фільм «Україна в огні» було заплановано знімати в Ашхабаді восени 1942 року. Проте сценарій стрічки, написаний режисером безпосередньо на фронті, практично розгромив і особисто заборонив екранізувати Йосип Сталін на спеціальному засіданні в Кремлі 1944 року. Незважаючи на це, робота над сценарієм «України в огні» послугувала підґрунтям для створення двох повнометражних документальних фільмів Довженка - «Битви за нашу Радянську Україну» (1943) і «Перемоги на Правобережній Україні» (1945).

На Київській кіностудії в Ашхабаді працювали видатний кінорежисер і педагог кіно Ігор Савченко, майстри радянської музичної кінокомедії Олександр Івановський і Володимир Шмідтгоф, письменник і сценарист Юрій Олеша, всесвітньовідомі кінооператори Юрій Єкельчик і Данило Демуцький, асистенти режисерів і операторів Суламіф Цибульник, Борис Швачко, Олексій Мішурін, Станіслав Воль, Леон Перський, які самі згодом стали знаними українськими і польськими кінорежисерами. Тут створювали неповторні образи знамениті актори і акторки: Абель Ганс, Марк Бернес, Петро Алейников, Борис Андрєєв, Борис Чирков, Сергій Мартінсон, Олександр Хвиля, Дмитро Мілютенко, Мар’ян Крушельницький, Ростислав Івницький, Наталія Ужвій, Ніна Алісова, Валентина Чистякова, Ганна Лисянська...

В основі фільму – спогади учасників тих подій. В фільми приймають участь діти праціівників київської кіностудії, що були в Ашхабаді: Ема Малая, Олександр Летичевський, Лариса Кадочнікова, Вадим Алісов, Олександр Донськой, та працівники ашхабадської кіностудії Мая Кулієва, Роза Кулиєва. Ці спогади повертають нас до часів, коли було багато поневірянь й водночас світла людських душ.